Одним з найважливіших факторів, який допомагає дітям упоратися зі стресом війни, є їх домашнє середовище.
Що можуть відчувати діти, які пережили досвід війни:
- знервованість,
- страх,
- зміни настрою,
- проблеми зі сном,
- відчуття гніву,
- нав’язливі спогади,
- примхливість,
- надмірну чутливість,
- проблеми з концентрацією уваги,
- зниження рівня пам’яті,
- тремтіння від гучних звуків,
- страх смерті інших членів сім’ї.
Усі ці реакції є НОРМАЛЬНИМИ.
Що можуть зробити батьки, щоб допомогти своїм дітям
1. Говорити і слухати
Розмови допомагають зменшити напругу, дистанціюватися від болісних спогадів, подивитися на свій страх на відстані, не тримати свій біль у собі, відчути себе нормальним, а не божевільним.
Що робити, коли дитина мовчить?
- Поважати тишу;
- бути терплячим;
- знаходити відповідний час;
- не наполягати на більшому, аніж дитина готова розповісти;
- знайти інші способи спілкування, крім розмови, наприклад, гра.
2. Щоденні справи та гра
Щоб розвивати дитяче почуття безпеки, спокою та стабільності, важливо якомога швидше відновити звичний розпорядок дня.
- Повернення дітей до школи;
- відвідування гуртків;
- прогулянки (за можливості, в межах безпеки);
- спілкування з однолітками;
- турбота про домашніх улюбленців;
- виконання домашніх справ;
- участь у громадських роботах (для старших дітей);
- гра як частина нормального розвитку.
Для деяких дітей гра може стати засобом вираження складних спогадів. Важливо, щоб дорослі говорили своїм дітям, що це нормально — гратися та почувати себе добре.
3. Дотик та фізичний комфорт
Варто частіше обіймати дитину, приголублювати, бути поруч, спільно створювати затишок та комфорт у будинку.
4. Гігієна сну
Сон має важливе значення для відновлення психічної стабільності організму.
Важливо:
Лягати спати в один і той же час;
створювати перед сном період спокою та тиші;
утримуватися перед сном від напоїв;
почитати дитині казку;
увімкнути заспокійливу музику.
Обговорюйте з дітьми плани на завтра. Зазирніть у майбутнє. Починайте з простого та максимально реального. Поступово переходьте до мрій.
6. Подолання батьками власних проблем.
- знайти соціальну підтримку для себе (допомога психолога, друзів тощо);
- включитися у трудову діяльність;
- займати активну позицію, допомагати іншим;
- “вимикати” думки про війну, робити для них “вихідні”;
- робити для себе приємні речі;
- думати про майбутнє.
Можливо, ці поради хтось сприйме за примітивні або недосяжні. А хтось подумає, що збоку завжди видніше, а спробуй сама…
Найважче почати. А почати потрібно.
У публікації використано матеріали посібника “Діти та війна: навчання технік зцілення” Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету
