Олег Романчук
Жалоба – це філософія, якої набуває любов, коли ті, кого ти любиш, помирають
Catherine Shear
Як повідомити
- Повідомляє близька особа.
- Розмова проводиться у безпечному місці.
- Дорослий говорить конкретно, прямо, зрозумілою мовою, надає підтримку, висловлює співчуття.
- Дитина повинна можливість відреагувати: поставити запитання, висловити занепокоєння тощо, а дорослий має відповісти на ці запитання та дати відчути, що вона не самотня.
Участь дитини у похороні
- Запросити, але дати дитині можливість вибору щодо участі та часу перебування на похороні чи в іншому жалобному ритуалі.
- Пояснити наперед, що буде відбуватися; обговорити питання з дитиною (як це відбувається, можливі реакції рідних, плач тощо).
- Важливо, щоб дитина була з кимось, хто її супроводжуватиме, з ким вона відчуватиме безпеку, хто може потурбуватися про неї.
- Допомогти дитині висловити свої почуття дією: покласти квіти, помахати рукою, сказати те, що хотілося, побути наодинці (для підлітків).
- Виявляти увагу та чуйність до потреб дитини.
- Дати дитині можливість обговорити після похорону те, що може її хвилювати.
У перші дні після втрати
- Не відсилати дитину подалі від жалоби.
- Дозволити бути поруч. Пояснювати реакції.
- Бажано, щоб хтось із близьких переїхав на кілька днів і був поруч з дитиною, коли рідні у гострій жалобі.
- Спілкуватися. Разом згадувати. Разом жити далі. Відновлювати ритм життя. Багато любові і взаємної підтримки.
- Забезпечувати потреби дитини, пояснювати зміни у житті, поступово відновлювати дисципліну..
- Запропонувати дитині використовувати малюнки, вести щоденник, писати спогади тощо для висловлення та інтеграції почуттів.
